У другій половині 1950-х років у всіх середніх школах міста для учнів 8-10 класів було введено виробниче навчання. Воно організовувалось на базі підприємств і колгоспів у 46 класах для 1285 учнів. Школярі оволодівали 17-ма різними спеціальностями. Для учнів нашої школи виробниче навчання було організоване на базі меблевої фабрики, вони виконували виробничі завдання за нарядною системою, а на виготовленій продукції ставили штамп школи. Тільки за 1959 рік учнями виготовлено меблів на суму 15 тис. крб.
Стараннями тодішнього директора школи Сурмила Г.І. здійснене будівництво нового приміщення школи на місці колишньої чоловічої гімназії. У 1959 році працівники Лубенського будівельного управління №4 здали в експлуатацію 4-поверхову будівлю по вул. Леніна, 25/1. Упродовж літніх канікул учителі та учні, не покладаючи рук, допомагали в завершенні будівництва, наближаючи новосілля. І вже наступний 1959-1960 навчальний рік учні навчалися у світлих і просторих класах нової школи.
Модернізації зазнала не тільки будівля школи, а й сам навчально-виховний процес. Поліпшена матеріально-технічна база школи, досвідчений педагогічний колектив зробили нашу школу кращою в місті і відомою далеко за його межами. Держава високо цінувала працю педагогів. Постановою Президії Верховної Ради УРСР вчителька 1-3 класів Ольга Рафаілівна Лакішіс нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, а міністерство освіти УРСР директора школи Сурмила Григорія Івановича нагородило значком «Відмінник народної освіти».
З приходом у 1961 році на посаду директора школи Проценко Наталії Всеволодівни особлива увага надавалася поліпшенню методичної роботи, вивченню й поширенню передового педагогічного досвіду кращих учителів школи, міста, області, України. Переважна більшість переможців предметних олімпіад у той час були учнями першої школи. Прославляли рідну школу юні спортсмени. Велика кількість випускників закінчувала школу із золотою або срібною медалями, вступала на навчання до найпрестижніших вузів.
Невпинно зростала кількість учнів, охоплених ГПД (групою продовженого дня). У 1960 році розпочала роботу школа продовженого дня на 240 учнів на базі нашої школи. Завдяки відкриттю такої форми навчання учні початкової школи дістали можливість пообідати, відпочити та підготувати домашні завдання в школі під керівництвом досвідчених вихователів. Відкриття школи ГПД вирішило проблему догляду за дітьми для багатьох батьків, що були зайняті на виробництвах до 17 години.
За вагомий внесок у розвиток освіти орденом Трудового Червоного Прапора нагородили вчительку початкових класів Вербицьку Галину Яківну, а орденом «Знак Пошани» - Проценко Наталію Всеволодівну.
У 1960-х роках середній школі №1 присвоєно ім’я Олександра Григоровича Шліхтера – випускника Лубенської чоловічої гімназії, колишнього наркома земельних справ. На фасаді школи біля центрального входу було встановлено меморіальну дошку з цієї нагоди, а на подвір’ї школи – погруддя. Традиційно для радянських часів усі учні-першокласники ставали жовтенятами, третьокласники – піонерами (шкільна піонерська дружина носила ім’я Толі Буценка), а у 14-річному віці майже всі старшокласники ставали комсомольцями. Обов’язковою для учнів була шкільна форма: для дівчат – плаття синього або коричневого кольору з фартухами чорного кольору на повсякдень та білого на свята, для хлопців – костюм синього або коричневого кольору. Кожен школяр носив на формі знаки належності до дитячих або юнацьких організацій: жовтенята – жовтенятську зірочку, піонери – червоний галстук та піонерський значок, комсомольці – комсомольський значок. Учні школи ставали учасниками багатьох акцій зокрема, по збиранню макулатури та металобрухту.
Цікавим та змістовним було дозвілля. Щороку відбувались огляди-конкурси творчих колективів учнів та педагогів шкіл міста. Незмінним успіхом у публіки користувався хор вчителів та виступ драматичного гуртка.
| 
