Курс на технізацію школи (1972-1985)

КУРС НА ТЕХНІЗАЦІЮ ШКОЛИ

Наступний директор школи (від 1972 року) — Іван Савич Шведько, за фахом учитель фізики, узяв курс на технізацію навчального процесу. У цей час школа перейшла на кабінетну систему навчання, були запроваджені у навчально – виховний процес технічні засоби навчання: у навчальних кабінетах були стаціонарно установлені кінопроектори «Украина», діапроектори «Лэти», облаштовано системи механічного затемнення вікон. За найсучаснішими мірками того часу було обладнано кабінет фізики, учительський пульт якого мав не тільки дистанційне керування кінопроектором та діапроектором, а й мав вмонтований електронний годинник із звуковим сигналом та пристроями регулювання електричної напруги, яка подавалася на робочі столи учнів. Кабінет хімії був  найбільш технізованим у місті. Жоден кабінет хімії області на той час не мав такої електрифікованої таблиці хімічних елементів Д.І.Менделеєва та таблиці розчинності солей та кислот, які також вмикалися дистанційно. Як і в кабінеті математики було встановлено світові вітражі. Також учням можна було демонструвати діючу модель атома.                                       

У  70-х роках у школі навчалося більше 1000 учнів, навчально-виховний процес здійснювався у дві зміни, діяла кабінетна система навчання.

У 1976 році вчительку географії Гриценко Н.К. нагороджено орденом «Знак Пошани».

Цього року у школі почалося  створення радіовузла, який переріс у фоноцентр – приміщення, де були сконцентровані програвачі та навчально – тематичні платівки. Монтаж обладнання та його підключення закінчилися у 1978 році. Учителі мали можливість замовити техніку з обслуговування технічних засобів навчання той чи інший грамзапис і дистанційно включити програвач з класного приміщення у потрібний час. При фоноцентрі було створено радіостудію із дикторською кабіною, стіни якої, як і самого фоноцентру, були обшиті матеріалами для поглинання звуку. Створенням студії займалися лаборанти Бойко В.С., Карпенко Л.І., Юрченко В.В., вчитель фізичного виховання Лукаш І.С. та вчитель математики Андреєв В.Г. Із студії транслювалися щотижневі шкільні та святкові радіопередачі. Перша радіопередача вийшла при підтримці кореспондента – організатора радіомовлення заводу «Лічмаш» Новокшанова Арнольда Миколайовича, який підготував перших дикторів шкільного радіомовлення Надію Палагічеву та Ігоря Павельчука, яких змінили Лариса Сацюк та Андрій Снітко. Наприкінці 1970-х школа придбала 5 вітчизняних плівкових бобінних відеомагнітофонів, із яких чотири були стаціонарними, а один – переносний. Саме при допомозі переносного відеомагнітофону було виявлено причину зупинки одного із конвейєрів на заводі «Лічмаш» та проведено зйомку пробного забігу через місто з олімпійським факелом олімпіади у Москві 1980 року. Сенсаційною подією була на той час демонстрація, перед трибуною на площі ім. Кірова на екрані телевізора, який було встановлено на вантажній машині, відеозапису під час святкової першотравневої демонстрації. Використовувати відеомагнітофони можна було лише у тих навчальних кабінетах, у яких було встановлено телевізори із вмонтованим спеціальним пристроєм. Найбільш активно використовував можливості відеозапису у кабінеті математики вчитель математики Андреєв В.Г. - ініціатор створення в школі замкненої телевізійної системи. Його кабінет був оснащений світловими вітражами, у яких висвітлювалися інформаційні матеріали з певної теми алгебри чи геометрії. Включення підсвічування вітражів відбувалося дистанційно з пульта вчителя. Усі монтажні роботи та виготовлення певних електронних схем керування проводилися лаборантами школи під керівництвом завідуючого кабінетом та за ним же розробленими схемами. У цьому ж кабінеті було установлено 38 контрольно – екзаменаційних машин «Киси-5», які випускав місцевий завод лічильних машин та стаціонарний відеомагнітофон. Також через систему фоноцентру вчитель мав можливість проводити математичні диктанти на два варіанти. 

У 1979 році заводом лічильних машин школі було передано копіювальний апарат «Ера», який став неоціненним помічником в організації навчально – виховної роботи школи. Даної техніки не мала жодна школа України. А тому Міністерство освіти України зверталося до школи за допомогою у розмножуванні матеріалів для проведення Всеукраїнських олімпіад.

У 1980 році під час підготовки до проведення міського навчально-виховного заходу делегація школи відвідала обласний академічний театр ім. Гоголя, де взяла відеоінтерв’ю в актриси, яка виконувала роль Наталки Полтавки. Цього ж року технічна служба школи забезпечувала перегляд відеоматеріалів у приміщенні міського будинку культури під час проведення загальноміського заходу.

Із 1981 року розпочалася закладка кабельних ліній на усіх поверхах школи. За домовленістю з керівництвом обласного телерадіомовлення та директора школи Шведька І.С., відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР, школі було передано стаціонарну телевізійну станцію з двома телекамерами. У період 1981 - 1983 років проводилась велика організаційно-підготовча робота зі створення в навчальному закладі телестудії. Учитель математики Андреєв В.Г. відвідав Останкінський телецентр у м. Москва, звідки привіз певне обладнання для облаштування телестудії.

Школу  включили до переліку опорних шкіл, які увійшли до експериментальної програми Академії педагогічних наук України по використанню замкнутої телевізійної системи в навчально – виховному процесі,  було введено посаду інженера, на яку призначили Хоменка А.В. Завдяки його ентузіазму, умінню та знанням, було розроблено власну систему одночасної передачі звуку та відеозображення.

16 вересня 1983 року о 15-00 відбулася перша телепередача. Із цього моменту почалася активна робота телестудії по проведенню уроків та позакласних заходів з використанням телевізійної системи. Продовжив роботу по вдосконаленню роботи замкненої телевізійної системи інженер Дядюн Г.І. Педагогічним редактором, дизайнером, сценаристом студії був інженер – педагог Карпенко Л.І. Щороку до Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України направлялися сценарії проведених уроків із використанням телепередач.

На початку 80-х років було здійснено добудову додаткових приміщень на подвір’ї школи, де розмістилися кабінет обслуговуючої праці для учениць 4-10 класів, малий спортивний зал початкової школи та шкільна бібліотека.

У жовтні 1983 року в школі відбувся обласний семінар завідуючих райвно та міськвно по питанню «Використання ТЗН у навчально-виховному процесі». Технічній службі школи вдалося вразити учасників семінару тим, що було відзнято кінофільм про проведення семінару, оброблено плівку, покладено звук та передано через замкнуту систему до актової зали, де проходило засідання – це все було зроблено за кілька годин (для того періоду та технічних умов школи - це була космічна швидкість).                                                                                                                                                                          

На період  керівництва  школою  Шведька І.С. припадає  народження та злет шкільного вокально – інструментального ансамблю «Срібні струни», який перебував у центрі культурного життя школи. Протягом 1976-1977 року ансамбль був неодноразовим лауреатом та переможцем міських оглядів вокально-інструментальних ансамблів. З ініціативи піонервожатого школи Карпенка Л.І. «Срібні струни» із учасниками циркового колективу міста виступали з концертами в селах району. У свій час художніми керівниками ансамблю були Сергій Коваленко та Олександр Шехель (1972-1973р.р.), Віктор Карпець (1973-1974р.р.,1976р.), Сергій Товкач (1974-1975р.р), Володимир Юрченко (1975,1976-1984, 1985-1986р.р.), Віктор Щербатюк (1988-1994).

У 80-ті роки в школі в 35 класах навчалося більше 1400 учнів.