ДОВОЄННИЙ ТА ПІСЛЯВОЄННИЙ ЧАС
У 1917 році рішенням Лубенського ревкому приміщення жіночої гімназії по вул. Гімназичній, 1 було передано під облаштування трудової початкової школи №1. Із 1921 року школа стала опорною семирічною. З метою ліквідації безграмотності з 1923 року в СРСР запроваджено обов’язкове навчання дітей віком від 8 до 13 років, із переліку навчальних дисциплін було виключено «Закон Божий», встановлено новий радянський напрямок у викладанні предметів.
Уже наступного 1924 року особовий склад освітніх установ Лубенського округу перевірявся з метою виявлення людей вороже налаштованих до радянської влади. Згідно протоколу від 12.07.1924р. такій перевірці серед інших закладів народної освіти підлягала й перша семирічна трудова школа де на той час працювали: І.Кириченко, М.С.Желихівська, К.М.Войнахівський, М.В.Росінський, Б.Д.Чигринець, М.Г.Шерганівський, О.І. Шерганівська, Г.Ф.Коваленко, М.А.Нізовцев, Л.К.Прохорович, Г.П.Хвостова, В.Я.Робаківська і Кондратківська. «Ворожих елементів» радянської влади звільняли з роботи, але серед працівників народної освіти ніхто не був звільнений.
У 1933 році школа стає восьмирічною, а наступного 1934 року уже середньою школою №1 імені В.І.Леніна. Тут навчалися майже 500 учнів, паралельних класів не було, бо населення нашого міста складало тоді 25-28 тис. жителів. У 30-ті роки директором школи працював Мричко Євген Семенович, а вчителями – Бурма Максим Ларіонович (заступник директора школи), Хмелевський Михайло Григорович (українська мова та література), Коломієць Віра Дмитрівна (українська мова та література), Кацун Фаїна Петрівна (російська мова та література), Плакіда Олена Терентіївна (російська мова та література), Желихівська Марія Семенівна (німецька та французька мови), Бибик Федір Олексійович (математика), Іваницький Іліодор Костьович (фізика), Шерганівська Олена Іванівна (фізика), Яблонський Олександр Васильович (фізика), Сторчоус Діна Лук’янівна (історія), Мричко Галина Яківна (біологія), Кірквуд Лідія Миколаївна (біологія), Іллющенко (військова справа), Лохвицька Дора Марківна, Олександра Федорівна (фізкультура), Остапенко Паша (шкільна піонервожата), У 1937 році Євген Семенович був репресований, і новим директором школи та вчителем історії було призначено Ясниківського Романа Івановича.
22 червня 1941 року з початком Великої Вітчизняної війни робота всіх шкіл і навчальних закладів була припинена. Протягом німецько-фашистської окупації з 22.06.1941р. по 18.09.1943р. школа не працювала. У її приміщенні був відкритий пересильний пункт по відправці молоді на примусові роботи до Німеччини. Багато вчителів школи, як і весь народ, захищали Батьківщину у воєнне лихоліття. Директор школи Роман Іванович Ясниківський у складі озброєної групи лубенців загинув у нерівному бою з фашистами біля с.Ждани Лубенського району, а Дора Марківна Лохвицька стала жертвою Голокосту і була розстріляна німецькою зондеркомандою в числі 4000 лубенців у с.Засуллі в жовтні 1941 року. На жаль, відомості про загиблих є неповними. У 1943 році будівля школи по вулиці Гімназичній була спалена німецькими військами під час відступу.
22 вересня 1943 року школа №1 відновила навчання в пристосованих приміщеннях по вулиці Шевченка № 12 та №13. Саме в цих будівлях школа функціонувала 16 років, до 1959р. Першим післявоєнним директором школи була призначена Карпенко Наталія Олексіївна. У надзвичайно складних умовах доводилося працювати педагогам у той час: не було ні зошитів, ні підручників, ні іншого навчального приладдя. Не вистачало й самих учителів. У класах навчалися учні різного віку, були тут і вихованці місцевого дитячого будинку. Голодне й холодне дитинство, сирітство й напівсирітство не зламали у тодішніх учнів великого бажання вчитися, працювати, будувати краще життя.
Уже в кінці 40-х років у школі навчалися 756 учнів, 50 із них були відмінниками. Основним завданням педагогічного колективу було налагодження навчальної та трудової дисципліни, адже для багатьох тодішніх учнів, що залишилися без батьків, школа стала основним життєвим орієнтиром. У цей час уроки в школі проходили у дві зміни. Щоосені учні-старшокласники виїздили до колгоспів, щоб допомогти в збиранні врожаю. До кожного виду роботи діти ставилися з розумінням та ентузіазмом.
Багато лубенців-випускників нашої школи завдячують своїм вчителям, що працювали в школі у 40-50-х роках, а це: Антоненко Іван Іванович, Авраменко Микола Михайлович, Сурмило Григорій Іванович, Білоус Антоніна Федорівна, Сердюк Олександра Омелянівна, Кока Петро Давидович, Круновська Софія Іллівна, Савенко Таїсія Леонідівна, Хорошковата Таїсія Іванівна, Малобродська Ольга Давидівна, Мостовий Петро Кузьмич, Бурий Володимир Миколайович, Коваль Василь Іванович, Парафієнко Кость Петрович, Кононенко Галина Захарівна, Барабаш Зінаїда Григорівна, Іваницький Іліодор Костьович, Дробницький Петро Петрович, Богун Володимир Андрійович, Осецька Кіра Федорівна, Поліщук Валентина Захарівна, Устименко Володимир Андрійович, Карпенко Наталія Олексіївна, Середа Віра Олександрівна, Гордієнко (Бабченко) Лариса Петрівна, Бугайов Микола Іпатович, Бузинник Марія Микитівна, Голік Галина Кузьмівна, Яблонський Олександр Васильович, Киричок Михайло Андрійович, Лаба Євгенія Антонівна, Яковенко Галина Іванівна, Рак Василь Іванович, Волик (Пилипенко) Степанида Тимофіївна, Шепель Яків Михайлович, Романюта (Бура) Галина Лаврівна, Корнієнко Олександр Григорович, Атомко Ніна Василівна, Єременко Микола Павлович, Назаренко Ольга Федорівна, Палаженко Марія Микитівна, Левченко Віра Григорівна, Лакішіс Ольга Рафаілівна, Абадєєва Раїса Миколаївна, Дробницька Олімпіада Андріївна, Шетінська Надія Олексіївна, Галіченко Ольга Михайлівна, Васик Оксана Луківна, Краснощок Галина Іванівна, Гончаренко Анастасія Микитівна, Демура Іван Маркович, Сірченко Олексій Семенович, Любимов Іван Петрович, Сапа Дмитро Гнатович, Дригупа Євгенія Павлівна. Пам’ятають випускники Бирченко Марфу Іванівну, що працювала в шкільному буфеті, і пунктуальну тьотю Марусю-шкільного дзвонаря (електричного дзвоника тоді ще не було). Директорами у 50-х роках були Сурмило Григорій Іванович та Авраменко Микола Михайлович. |
